в перекладі Марти ТарнавськоїMarianne
Poetry (I, too, dislike it: there are things that are important beyond all this
Я теж недолюблюю її: є речі куди важливіші,ніж це бренькання.
Читаючи її, одначе, — з повною для неї зневагою —відкриваєш у ній,як-не-як, місце для справжнього.
Руки, що схоплюють, очі,що можуть розширюватись, волос,що дуба стає, коли мусить —ці речі важливі не тому, щоїм можна надати високозвучної інтерпретації, алетому, що вонипотрібні.
Коли вони стають такими похідними, що аж незрозумілі,тодіможна сказати те саме про нас усіх: мине захоплюємось тим, чогоне розуміємо: кажаном, щовисить догори ногами або шукає їжі,штовханням слонів, диким конем, що качається, вовкомщо невтомно сидить піддеревом, непохитним критиком, щосіпає шкірою, як кінь, почувши блоху, у-болівальником бейсболу, чи статистиком —не є теж правильноставитись з упередженням до торговихдокументів і підручників.
Явища ці — важливі.
Требарозрізнити одначе:коли все те витягають на видне місце напівпоети,у висліді це — не поезія,і не будемо мати її, аж покипоети серед нас не стануть“уточнювачами уяви”, покине підіймуться над зухвальство і тривіaльністьі не покажуть на розгляд нам уявних садівіз справжніми в них жабами.
Тимчасом, якщо ти домагаєшся сирогоматеріaлу поезіїв усій його сирості з одного бокута того, що справжнє, з другого, тодітебе й справді цікавить поезія.***
