1 мин
Слушать(AI)Нічний краєвид у місті сонет
Найнезбагненніше – зі звичним – поряд.
Не сонце – з вежі – півень – щогодини,
А смокви фіялкового страждання,
Які на площі – ген – на клуби пари.
Скрізь – щільно брами. Тільки з боку
Порталом – з кізяками
Прочинені дві стулки у бездоння,
З якого, то – раз – полум’я, то пір’я.
У мармурі, що досі – вхід масивний,
Колінчасті повідбувались зсуви,
І стало видно вкраплення
За арками, де – у трубу – вся штивність.
Ні пса. Будинки. І у ночвах мрець,
Що людські вчинки розгляда з гори.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Натюрморт в світоглядовому ростині сонет
Сікач, селера, миска дерев’яна, В якій зеленоока, в смужку риба Зіжмакане повітря, дошка груба, Стіл – кінські ніздрі й зернята кавунні
Вігілії XXXVIII
Із книги Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень У срібло вхід: шляхів стрімка мережа,
Вітри Азії
Колони з базальту Фасади На перехресті Й вітри,
Базару проповідник
Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками І баби з тілами повними риб,