Така, як ти, колись
На Іордані
І воплотила,
Святеє слово над землею.
Якби-то й ти,
Дністровий
Ні, ні!
Крий боже!
Розіпнуть.
В Сибір в кайданах поведуть.
І ти, мій цвіте
Не
Веселий
Пошли їй, господи, подай!
Подай їй долю на сім
І більш нічого не давай.
Та не бери її
В свій рай небесний, не бери,
А дай твоєю
Надивуватись на землі.19 апреля 1859,
Петербург]
