До вічної ночі
Ох, ноче, ноче без луни і крикубез місяця і без зірниць,я знов твою пустелю дикуполохаю із-під ялиць.
Шумлять гілляки таємничі бору,аж сніг спадає на пеньки,і в мене з ними разом руки вгору,здається, клякнуть вже віки.
І знов, і знов душа моя безсилапитається прокляттям літ:навіщо ти мене взяла й пустиласамотнього на білий світ,обнятого турботою й журбою,затьмивши очі стримом сліз,немов без птахів голосних зимоюзабитий кригою та снігом ліс?
Й тому я, ноче, знов благаю:зроби мене ялицею в боруі чи на горах вкоріни, чи скраю,я в кучугурах радісно замру.
І вже тебе питатися не буду,і плакати не схочу я,а знов коли бажатиму до люду,то ворушитиму гілля,а з його сніг спадатиме великийзамість колишніх людських сліз,і гомонітиме, мов людські крики,сосновий ліс, сосновий ліс.
Осьмачка Тодось
Other author posts
Дзвонар
Ох, недоле моя чорнопера,відведи від моєї душікожну діву, що любить озераі дзеркала, мов води в глуші,бо вона відчуватиме й шкуруу фрізера, що робить і зискі на нігтях жарінь манікюру,гарячішу за сонячний блиск Бо вона на кожнісінький дотикйо...
Забутий
Тин із пожеж на захід упав,сонце вдавив у степи…там під житами козак умирав,кров його в землю текла крізь піски З паном не бився козак за жупан,тяжко з ним бився за волю в степу:пояс червоний йому розірвавсьгострим багнетом,де ниви ростуть<br...
Цить моє серце!
Десь гори зеленіта море патлате Там жінка вродливасина вродила Соками повний із хмелю землі,він виріс на горах високих,мов дуб,що Дунай заховав між гілля Бурі із моря над сином літали,наче у вирій важкі журавлі;із крил своїх пера гу...
Майн лібер
Ніхто ні хусточкою не махав,і не казав ніхто “прощай”,коли мій поїзд від лісів і травмене відвозив у ґранітний край А згарища і вдень, і в тьмущу темв нещаснім, змученім краюдиявольським світили ліхтаремв байдужість чорную мою І люди, вб...
