2 min read
Слушать

Чати

Виходить за межі неба, ніби виходить із себехуга.

Білі колони крушить і запорошує зір.

Тягнуть гринджоли діти прямо на хатній гребінь,аби спуститись донизу, розлінувавши сніг, мов папір.

В білому торохтінні голоси їхні тонуть,наче вогні свічані, сніг ув очах мерехтить.

Снігом доточений звівся дід Яким, мов колона,сам у собі височіє і у думках височить.

Він стереже городи зірко від гайвороння,в нього в руці торохкало, померки — в голові,а у нагрудній кишені вижухла похороннасвідчить, що дід пережив двічі свій власний вік…— Киш, проклятуще зілля, а бодай би ти видохло,де ви на мою голову розпроклятущі

Сиплеться сніг: прокляття хуга розкидує,з хатнього гребеня діти сунуться зверху

Нерозлінована грядка — ніби чиста сторінка,звук дерев’яний спорскує ген-ген за межу…— Що ви, діду, робите?

Краще візьміть ковіньку…— Чи не пішов би ти к бісу!

Бачиш, я сніг

Тільки заплющу очі — так і летять додолу,чорні, як смоль, залізні… не приведи

Іч, розкричалися, кляті, — не відійти від

Ну, в случаї чого, буду гукати народ…***

0
0
13
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Пальчик дорогой
Я только малость объясню в стихе
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+