Начитався піп удовий,
Як святії жили,
Як то вони по
Господа
Та й задумав і сам, грішний,
З світом попрощатись,
Зайти куди межі
Та й собі спасатись.
І зібрав усю громаду,
З нею розпростився;
Взяв з собою молитовник,
В пущу
Але де йому до пущі!
Привик до ковбаски,
До чарочки горілочки,
До борщу та
Привик собі як
То й дечого
Та де йому серед
Корінцями жити!
Пробув в пущі одні сутки;
Ба щось не
Пробув другі піп удовий
Ба вже й нитка
Взяв добродій молитовник,
Назад
А що ж то ви не на пущі?»
Громада
Не питайте, добрі люди!
Став піп говорити.
Не з такими
Серед пущі жити!..»
