1 min read
Слушать(AI)Спогад
Навіщо ти у пам’яті долоней,навіщо ти на язиці солона?
Для чого ув очах ця порожнеча,розріджене повітря кожен вечір?
Невірогідна, дзеркалом забута,глибоким слухом кухля непочута,присутня в жилах, стягнутих вузлом,збережена невичахлим теплом,ти так углибла в корені думок,що вдвічі важчим став мій кожен крок,і кожне слово так до вуст припало,що ні мовчанням їх не віддзеркалить,ні криком викричать, ні холодом стлумитьту світлу мить, що так мені болить…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Зустріч у полі З циклу «Відлуння війни»
З циклу Відлуння О Стоїть вінценосна суха бугила,зберігши минуле величчя
Гончарний круг
На веретено крижане намотується нитка біла Кружля тебе, кружля мене крутілка спорожніла Скрипить, скрипить гончарний круг,кружляє безупинно:немає губ, немає рук, щоб нас зліпити з глини І може статись — пронесе нас повз людські турботи
Власний портрет у газеті З циклу «Фотокартки»
З циклу В марнотах розуму, у пізнанні неситімтак праглось осягти і все збагнуть,що й не помітив, як літа прожито,крізь шибку криги дивишся в Днів скільки залишилось Чому ж ти не обчислюєш і їх
Так із ночі у ніч
О четвертій сторожі нічній,коли тоншає мідь і стають полохкішими губи,у фортечнім Ти посвітич запалюєш, люба,і тонку павутину спускаєш униз по стіні,щоб здійснить в таїні це єднання, йменоване шлюбом Ой, ну що ті віки та замки заржавілі ...