Прочитавши його віршик
Не можна всім
Календар
Просвіти»,
Отче Даниле, ще не все той вільний,
Хто з своїх пут сміється і кепкує;
Не все ще той поет великий, чільний,
Хто вірші пише і слова римує;
Не все ще той святий, хто богомільний,
Ні той високий, хто ся вгору дує;
Не все нас сміх розвеселить весільний,
Ні розсльозить нас той, що все сумує.
Не в тім, співаче, сила слова твого,
Щоб ти раз в раз мок в сльозах, кис у горі,
Ні щоб сміявсь, чи є чи не є з чого.
Ти будь керманич наш в бурливім морі,
Щоб в тобі бачив люд привідця
І все чув добре слово в добру пору.17 декабря 1882Не впору був твій плач і сміх, не впору,
То й кпились люди з сліз і з сміху твого.
Твій жаль об тім нагадує дурного
Прости на слові – Павлуся
Йди в світ,
Павлусю, й тям, що говорю,
Казала мати. – Де вгледиш
При добрім ділі, то вклонись до нього.
Й скажи:
Щасти біг вам чи в радості, чи в
Пішов Павлусь.
Аж похорон
Се добре діло!» – мот.
Вклонивсь та й
Помайбіг!
Хай вам всім отак
Цур дурня! – кажуть люди. – Що ти, враже.
Не знаєш, що як здиблеш похорони,
То
Вічна пам’ять» мов і бий
Пішов Павлусь та й, на біду, спіткав
Весільних; ну він лобом в землю
Хай вас усіх від того бог боронить!»
