“Чи й ти ішов крізь ніч”

Чи й ти ішов крізь ніч?

Вона така, як море,що заливає все.

Безмежжя.

Самота.

Стихає горда річ, бо маєстат покориключем нових пізнань замкнув твої уста.

Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собоюі тугу, що росте, немов вечірня тінь.

Простягнута рука не скаже: я з тобою,ласкавий режисер не скаже: відпочинь.

Без радості чудес, без віри в допомогу— ілюзій каганець заблиснув — і погас —без знаку S.

O.

S. ступаєш на дорогудо правди, що мов смерть.

А твій погонич — час.1959