На змореній, незатишній планеті,
В казармі серед смороду й хропіння,
Мене відвідало нічне видіння
Вусатий горець в маршальськім кашкеті.
Зіскакую з постелі серед ночі,
Кричу налякано:— Товариш Сталін!..
Довкола мене зеки в струнку
І мовчки протирають сонні очі.
А він сопів і горбився з віддишки.— Здорово, плем’я молоде-зелене!
Як славно: тридцять років після мене,
А не змінились ні дроти, ні вишки.
Запрошую в підземні володіння.
Я там будую…
І замовк на слові.
З’явились постаті песиголові
І я збагнув таємний зміст видіння.
