1 min read
Слушать(AI)Виправдання
Даруй вологу, що тремтить на віях,
Я нею спрагле серце орошу.
То ти свята для мене, то повія,
І ціле пекло я в собі ношу.
Обурення і радість, і тривога.
І сни, що палять душу
Моя любов, можливо, не від Бога,
Як світ отой, де я тепер живу.
Люблю нерівно, як горить багаття,
На котре падає нічна роса.
Злились в одно молитви і прокляття,
Болото й небеса.
Ми щедро випили з гіркої чаші,
І нам ще вистачить того
Та не шкодуй, бо навіть сварки наші
То прояви життя.
Хай будуть опіки.
І ревнощі, і сльози.
Нам від чужих зітхань — ні вигод,ні пожив.
А хто й на старості собі шукає пози
Той тільки грав,
Не жив.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Гимн мужчинам
Удержать мужчину не смею Он уйдет, и придет другой… И в «любовь навсегда» не верю, Где он ходит – единственно мой
Людський слід
Це він і вона, залишаючи слід, Спішили назустріч рокованій миті Чотири мільйони невивчених Чадів цей вулкан на сліди піврозмиті
Ще раз про свободу
Як соромно мені за себе За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і Гульвісам служать залюбки
Як стати поетом
1Сьогодні всі уміють римувати Це нині не найважче ремесло Та є рядки, неначе груди з Не сіялось у них і не росло