Непорушність
Не крона на мені, волосяниця,і страшно із корінням розлучиться.
Було смикнувсь, але спинився вчасно,бо рвався простір і тріщали прясла.
Повз мене йшли дерева кочівничі,знебарвлені в буденному величчі,і кидали зневажливо в мій бік:— Незграбиться на вітрі чоловік.
А я стояв і думав:
О ніщота!
Що бачите, те й тягнете до рота,ще й пащекуєте, постояли б отут,де з-під коріння витікає ґрунт».
А сніг налиплий клонить вперто долу,і в кожну складку проникає холод;хоч руки іще корчаться в гілках,рвонутись хочу… Зупиняє страх;і струменем повітряним розгорневсі пагорби, горбочки, могилки,і ні струмка не стане, ні ріки —одна земля безлика і потворна.
Отож стою на протягах осінніхі чую: гляньте — дерево без тіні.
Бо увібрала тінь волосяниця,аби у ній сховалась синя птиця,щоб височів, немов дороговказ:сюди, сюди ходу спрямує час;аби не збився він на манівці,тримаю землю міцно в кулаці.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Впізнавання вогню
Шумить вода на Чиєсь обличчя при багатті,мов маска мідяна, блищить,і лиже пломінь язикатийсуху вільшину — та Я з відстані тихенько грівся,долоні в той бік простягав Вогонь на ноги раптом звівсяі хилитнувся, мов впізнав
День листопаду
Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота:та ж солод роздають по крапельці із річки,і хилиться листком гречаний запах свічкидо уст тобі, до ніг, де порох вироста Де шовк трави Навіщо тут німицядрібненько зацвіла, мов кропива глуха,й почата взд...
Питання
Мово убога в устах недоріки —тільки й спроможен сказати Сніг дотліває, піняться ріки,хвилі прозорі горблять ріллю Світла, ой світла в очах невимовність:шум зашумовує, вітер хмелить,над головою хмари верховніперемальовують світлу блакить<...
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...