2 min read
Слушать

Непорушність

Не крона на мені, волосяниця,і страшно із корінням розлучиться.

Було смикнувсь, але спинився вчасно,бо рвався простір і тріщали прясла.

Повз мене йшли дерева кочівничі,знебарвлені в буденному величчі,і кидали зневажливо в мій бік:— Незграбиться на вітрі чоловік.

А я стояв і думав:

О ніщота!

Що бачите, те й тягнете до рота,ще й пащекуєте, постояли б отут,де з-під коріння витікає ґрунт».

А сніг налиплий клонить вперто долу,і в кожну складку проникає холод;хоч руки іще корчаться в гілках,рвонутись хочу… Зупиняє страх;і струменем повітряним розгорневсі пагорби, горбочки, могилки,і ні струмка не стане, ні ріки —одна земля безлика і потворна.

Отож стою на протягах осінніхі чую: гляньте — дерево без тіні.

Бо увібрала тінь волосяниця,аби у ній сховалась синя птиця,щоб височів, немов дороговказ:сюди, сюди ходу спрямує час;аби не збився він на манівці,тримаю землю міцно в кулаці.***

0
0
17
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Страдания юного Вертера краткое содержание
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+