Когда ливни бушуют осенние, На душе так уныло, так плохо, Я тогда открываю Есенина, Пью горячий бразильский кофе. И тогда время будто не движется (Так приятно побыть в одиночку). Ты — спасенье, любимая книжица, И до боли знакомые строчки! И ни звука в просторной комнате, Лишь мелькают в окне силуэты. Даже чертики в тихом омуте Преклоняются перед поэтом! Признаю себя ярым читателем (Может быть, это так безрассудно). Я останусь всего лишь мечтателем Средь осенних дождливых будней
Other author posts
Моєму нерозділеному коханню
Весною першою окрилена душа навчилася літать. Моє кохання нерозділене, то звідки ж можна тебе ждать? Прийшла весна як юна дівчина і пробудила все од сну. І знов земля стоїть уквічена, назустріч я весні іду. Іду назустріч їй окрилена, на свіжий зап...…
Душевний лист
І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п"яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо.Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов дов...…
Comments
You need to be signed in to write comments
