Зацвіла в долині

Зацвіла в

Червона калина,

Ніби

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка

І защебетала.

Почула

І в білій

З біленької

Вийшла

У гай на долину.

І вийшов до

З зеленого

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині,

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую

Прийшли,

І поцілувались.

Якого ж ми

У бога благаєм?

Ран у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши

Такого не хочем.

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та

Однаково

Перша половина 1849,

Косарал]