На давній мотив

– На добридень, ти моя

На добридень, мій коханий друже!»– Що ж сьогодні снилось тобі,

Сон приснився, та дивненький дуже».– Що ж за диво снилось тобі,

Мені снились білії лелії…»– Тішся, мила, бо лелія біла

Квітка чистої та любої

Мені снились білії лелії,

Що хитались в місячному світлі,

Мов гадали чарівнії мрії,

І пишались гордії, розквітлі.

І сіяли дивною красою,

Мов непевні, чарівничі квіти,

І блищали ясною росою,

Що горіла, наче самоцвіти.

Приступила я до квітів ближче,

Всі лелії раптом затремтіли,

Почали хилитись нижче,

Та й пожовкли, далі почорніли.

І з лелій тих чорних

Всі блискучі самоцвітні роси,

На травиці схиленій лежали,

Наче дрібні та ряснії сльози…»– Дивний сон твій, любко моя

А мені червоні снились

Тішся, милий, бо червона рожа

То кохання квітка та розкоші!»– Мені снилося: червоні

Пломеніли в промені

І були на райські квіти схожі,

Запашнії, з листячком барвистим.

Так чудово рожі

Від кохання й радості

І цвіли, тремтіли та

Від жаги палкої, таємної.

Приступив я до одної рожі,

Пригорнуть хотів я до серденька.

Зблідли раптом рожі

І найкраща роженька ясненька.

Та й умилась буйною

Та моя найкраща рожа мила,

Мов підтята гострою косою,

Полягла мені до ніг,

Засмутилась пара молоденька,

Зрозуміти снів своїх не

І додому поверта смутненька.

Дай їм, боже, щоб було все гоже!..[20 березня 1890 p.]