1 мин
Слушать(AI)З дитинства
День риштований шелестом лісу —підіймаєшся вгору, аж очі холонуть,і рука розгортає єдвабну завісу,навивається шовк на долоню.
Як все видно: ясна на осонніжінка зв’язує тіні у жмут.
І лежать валунами розмлоєні коні,утопившись в траві і позбувшися пут.
А ген там, попід гай, де з тонких соломинокдітлахи видихають блакитниць синиць,річка нижеться густо з росинокі сміється вода горілиць.
По долині луна вогкувата —мерехтить павутина тонка —голос матері — треба спускатись:на землі тебе доля чека.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вибір
Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,а чи судився літнім, як бджолі Я лугом брів і щедро заросився,на рукаві пилок, як на І голос супроводжував Куди ти, чоловіченьку минучий,куди ти йдеш, пошукуєш чого
Відчай поема
Першу сторінку рукопису 1972 року було загублено у видавництві З пам’яті автор відновити не може 1 …чи в гронах наливних,чи в пензлях перепалених(щоб відчай цей відліг)
2 Несподіваний сніг
1 Перший Утративши непевну вись,принижений вітрами,погаслий жайвір падав вниз,провалювавсь над нами Зіщулившись, вода німайого не відбивала,бо слухала, як йде зимаі брязкає металом
Єдине
Єдиний простір, що на все життя,єдиний світ, який ти іменуєш;збігається в єдине почуттялюбов і зненавидь, що у тобі нуртують Кров глибшає, хоч гостроребрий світвпивається в ростучу оболонку,збіга сльоза, затягуючи слід,немов мороз димучу опол...