О моя остання світла мріє

О моя остання світла мріє,

За тобою мій співучий льот.

Може, ще раз промінь твій

І розтопить кількалітній льод.

Ти вкриваєш млосною

Мій осінній неспокійний

Я так тужно тягнусь за тобою,

Як зимою крізь вікно вазон.

І уста в жагучому

Притуляю до тонкого скла,

І збираю тремотливі

Деревин, що ти повз них пройшла.

А мій погляд – боязливий злодій

За тобою… за тобою вслід.

До країни золотих мелодій,

До минулих молодечих літ.

Ніжних весен незабутні зграї,

Виринайте, встаньте з забуття!

Хай самотнім серце не вмирає,

Як на бруку вбогий сирота.

Бо щодня, як заграва

І одійде мій турботний день,

Серце стане

Серед білих снігових пустель.

О моя остання світла мріє,

Хто розтопить думи крижані?

Як не ти, то хто ж його зогріє,

Буде сонцем бідному мені?