Ніч темна людей всіх потомлених
Під чорні, широкії крила.
Погасли вечірні огні;
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.
Щасливий, хто сни має милі!
Від мене сон милий
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.
Розкинула темная ніч свої чари,
Налинули сни, мов ті хмари,
Мов чорнії хмари страшні,
І сняться мені все
Привиддя, непевнії чвари.
Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я
Зненацька проміння
Од сну пробудило мене,
Досвітні огні засвітили!
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять,
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли,
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
З віконечок ллється стяга та пресвітла,
Одрадість у серці розквітла,
Огні золотії мигтять,
Одважним промінням зорять,
Мов кличуть: до праці! до світла![1892]
