Зозуля

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.

Теща зразу ж причепилась і давай пилять:— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!

Є у тебе жінка, діти?

В тебе є сім’я?

Як субота — за рушницю і побрів у ліс…

Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.— Це мене? — жахнулась теща. — Знай же людоїд,

Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.

Закувала божа птиця у садку у

І мені “ку-ку” сказала двадцять дев’ять раз.

Це почувши, зять рушницю як хапне свою.— Де вона, та клята птиця?

Я її уб’ю!