З вірменського
Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара.
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:— Неси диплом іще один
Моїй чудесній конячині.
Старий віддав йому чолом:— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати?
