Гуляю по Донеччині.
Ти плачеш десь?
Пусте!
Світи мої
В зелене й золоте.
Де рус із
Виходили на прю,
Тендітні
Впливають у зорю.
І ваблять синім поглядом,
І погляд той — як ніж.
А ти далеким
У Києві стоїш.
Стурбоване чи
Твоє лице бліде?
Чи, може, під
Тебе хтось інший жде?
Іди за ним, ти вільна.
У Сочі їдь, в
Безглуздо й
Німує телефон.
Не бійся — призвичаюся.
Найважче — ждать кінця.
Тендітні
В очах несуть сонця.
Чого ж до тебе
Думками, чом горю?..
Іду і без
З тобою говорю.
