2 min read
Слушать

Живі мерці

IВже вам нічого не болить,

Хіба сусідове корито,

Що в нього, бачте, більш налито,

Тож як би ще й собі

Чи хоч сусіду дозолить?..

Нащо пишу я ці слова,

Коли вони для вас трава?

Ви їх не станете й читати,

Бо вже завчили дві цитати,

А більше мозок не прийма

Клітини вільної нема.

Ні, ні, не вам слова оці,

Бо ви давно уже мерці.

Не ті мороки вас обсіли:

Вам цвях у власнім

Кошмарніш пекла Хіросіми.

Але живі на світі діти,

Яким цим світом володіти.

Я свято вірю, що

Підуть від вашого

І людську оберуть

Не ваші, а мої сини.

IIУ мезозойську вгризшись

І ще в десятки інших ер,

Поки робили ви кар’єру,

Вони зробили цей кар’єр.

Над ними грає небо чисте,

Під ними — вічність промовля.

Ото, даруйте,— “кар’єристи”!

На їхнім тлі ви просто тля.

Згниють із вами ваші крісла.

Втечуть з коханцями жінки.

А цей кар’єр — і нині, й прісно,

І як не кинь, а на віки!

0
0
Give Award

Мозолевський Борис

Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+