На самоті

Гуляю по Донеччині.

Ти плачеш десь?

Пусте!

Світи мої

В зелене й золоте.

Де рус із

Виходили на прю,

Тендітні

Впливають у зорю.

І ваблять синім поглядом,

І погляд той — як ніж.

А ти далеким

У Києві стоїш.

Стурбоване чи

Твоє лице бліде?

Чи, може, під

Тебе хтось інший жде?

Іди за ним, ти вільна.

У Сочі їдь, в

Безглуздо й

Німує телефон.

Не бійся — призвичаюся.

Найважче — ждать кінця.

Тендітні

В очах несуть сонця.

Чого ж до тебе

Думками, чом горю?..

Іду і без

З тобою говорю.