1 min read
Слушать(AI)Із солдатського зошита
Сержант ще не бачив такого із див:
Всі десять зарядів я вище всадив.
Мішені стояли, осяяні днем,
Так ясно і прямо навпроти.
Та тільки не слухались руки мене,
Хоч знав я — підводжу роту.
Мінився в лиці вже і падав з
Комбат мій, а я був сталим!
Я точно стріляв!
Та не в контур бійця,
А в тих, що над ним постали.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Освідчення
У тім саду, де вишні І місто снило віщі сни, Колись міщанство Мене притисло до стіни
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,
У темноті
А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія Хто із тобою флірт заводить Хтось зовсім інший, а не я
Балада про рідну пісню
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці То ловили Українок білолицих