Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран.
Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня.
Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та немов сучок у небівищербивсь — струмує ніч:луг залито чорнотоюі оббризкано хати,вікна фарбою густоюналились до сліпоти.
Залітають в них роямичи метелики, чи
Випливає з річки каміньна поверхню з глибини —тихо зяє чорний отвір,наче вибитий сучок,з нього духом б’є болотним,джерелує ночі
І у тебе отвір в грудях —з нього вихлина тепло.
І летить наскрізно зірка —шелестить сухим крилом.***
