Кап-кап...
Чую тишу,
Дощ іде.
Хмара темніє,
І лише місячне сяйво усміхається,
Чую: "Гррр, гррр, гррр" -
Бог гнівається.
Дощ бушує.
Дерева гнуться,
Вітер дме...
Життя жорстоке.
І лиш дівоче серце,
Що сховалось в куточку,
Молиться за гріхи наші.
І тут бачу:
Небо ясніє,
Дощ вщухає.
Боже, пробач!
Дівчино, не плач!
Альбіна Діденко
Редакція - Орлова Лора Яківна
2012
Передмова.
Студентські роки. Дисципліна "Світова література" яку курирує викладачка Лора Яківна і яка стане моєю першою вчителькою в любові до віршування. Чернетки заховані під зошит від писання на різні теми. Дзвінок. Кінец заняття. Вагаюся. І роблю крок вперед:
- Лоро Яківно, можна вас на хвилинку?
- Звісно Альбіно. Щось по темі сьогоднішній?
- Ні. Я...нещодавно стала віршувати, хобі чи як його назвати, але звертаюся до вас, за вашою професійною думкою і любов'ю до літератури, можливо зможете приділити час і моїм віршам...?
Перехопивши повітря в легенях, дістаю із спритної схованки, свою пошарпану чернетку. Ледве не ховаю знову. Страх. Чи осуд за те що називаю свою творчість "Вірші". Геть, геть...якщо вирішила то й до справи.
- Мені приємно буде прочитати Альбіно.
Обов'язково прочитаю ваше серце у цій чернетці.
Після цього Лора Яківна організувала для нас із Богданом Гайдарем(ще один прекрасний молодик поет - патріот) нашу маленьку збірочку під назвою "Шлях до Мрії" із корабликом назустріч до Сонця. Вона не вийшла у тираж для багатьох читачів, але стала моєю реалізованою мрією:)
Не важливо якою мовою пишу, головне моє серце веде до Любові.
Слідуйте за своєю Мрією❤
Про Лору Яківну обов'язково буде окрема публікація.
Чи публікується далі Богдан Гайдар, не маю гадки але не втрачаю Віру в позитивному напрямку.
