Борис + Аля. Кохання ціною любові.

1952 рік.

Гарнізон.

Дальній Схід.

П'ятнадцятирічна Алевтина Іванівна закохалася в двадцятидворічного військового і красеня Бориса Григоровича. Мовив, підростеш і одружимося відразу.

"Та куди ж я йому, неграмотна ... але і не віддам його нікому!" міркувала Алька сама з собою.

А він гляди і дотримав своє слово.

Зв'язали одне одного узами Шлюбу на землі.

І в Небесах.

Сім років різниці в любові.

Вік не перешкода. Нітрохи. Ні краплі. Ні. Ні. Ні вроку.

Переїхали в Полтаву. До його батьків. Прийняли безграмотну як рідну. І свекруха, і свекор обидва були директорами в різних школах. І не з'їли. Як і слід було з потрохами.

Полюбили, і вона їх ще більше за це своєю любов'ю і працею віддячила.

Борька після цього став і сам директором заводу "Лтава", і дружину прибудував поруч. А там по ньому стали сохнути дівчата. І всіляко намагалися охомутать.

"Ну що ж він знайшов в цій малій мавпі?" пліткували ті самі "подруги" Алевтини Іванівни ...

А вона одного разу почула це на перекурі, і влаштувала "посиденьки". До мордобою не дійшло, але показала що може вставити слівце. Міцним кулаком. До язиків. Не така вже й маленька цяця.

"Ти на себе в дзеркало давно дивилася? Де я, а де ти? Я дружина, а ти хто?" відповідала Алевтина Іванівна цим "подружкам" по всьому секрету.

Борис Григорович любив Альку. Так навіщо йому ці баби, коли свою ревнує і красива і улюблена, і найкраща на світі ДРУЖИНА.

Обдаровував. Доглядав. Цілував. Радився. Поважали і цінували один одного. І сини їхні діти теж брали з них приклад.

"Я щаслива завжди" відповідає і зараз мені Алевтина Іванівна.

"Мені пощастило пізнати це почуття. Може час такий був, де ми люди були ближче один до одного, не зараз як це здичавілі і самі по собі з егоїстичними мотивами ..."

Чоловіка не стало. Сина не стало. Але Любов не пішла з серця маленької дівчинки. Ця Любов переходить до інших бідняків у яких є ВСЕ

але не все.

Простої радості.

Простого щастя.

Простих цінностей.

Просто любов, де не вимагають БОРГІВ ...

"Віддавай сама. І забувай що віддала. Життя поверне тобі твою ж Любов" прекрасні слова Алевтини Івановни❤

Любов в любові і немає чварів.

Дякую за прочитання.

Благословення в ваші Сердца❤