1 мин
Слушать(AI)Гірке вино
Мої дні жорстокі та холодніполину навіяли в пісні,потонули обрії в безоднічорної весни.
Знов підказує мені до вухаслів спокуслива, похмільна їдь,що поглине серце завірюха,хоч би мимохіть.
Так складатиму в дні анестезіїцю отруйну дань моїм часам,бо дарма: гірке вино поезіїмушу пити сам.
Нерозумна мрія зрадно кличе,знаю, що омана це й фантом:хочу вирізьбити днів обличчявірша долотом.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Схід сонця
Страшне вино ночей доспілихпо вінця в черепі хлюпоче Буджуся сонний, неспокійний,і місяць чавить мої очі Та раптом чую: вище, тонше,стрункіше дзвонить ясна синь Драконе місяцю, загинь
Прошак під церквою
Мохнатий, мохнатий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на сонячну лату Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди Беззуба щока, спорохнявіле ясно О, сонце всім світ...
Мій цех
В мойому цеху теслів і митцівп’янливі таємниці, зваби і омани Перо і пензель, тремтячи в руці,проколюють думок метелики весняні Співна сокира й гостре долотоформують глину слів і дерево музики Цей світ — хмільної пісні полотно,митце...
“Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі” з Райнер Марія Рільке
З Райнер Марія Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі, Хто-небудь в розпуці без причини на світі В розпуці ради мене
