Мов райдуга, що викута в гамарні,
Уже нагнувсь над домом віадук,
Але ще юрбами навколо ходить гук,
Стає в стовпи громохкі й незугарні.
Стовпи громохкі. Палі риштувань.
Підойми зігнуті. Поламані домкрати.
Кипить могутніх
Гарячий бунтівничий кратер.
В’їдається у степ завзята праця та,
Як смерч, поставлений донизу головою.
Трясе рівниною і двигає горою,
Мов аркуші, шари земні горта.
І вибуха, як постріл, рух,
Розряд міцних натуг.
Буяє труд.
І пругляга на плуг,
І кутляга на кут;
Луна іде
Споруд.
Ідуть потужні голоси,
Прокочуються в танці,
І відгукаються
Тяжких електростанцій,
Де на моторах, з-під щіток,
Між нафтових калюжок,
Повзе, закручуючись, ток,
Немов стальний остружок.
Наллявши сяйва в склянку ламп,
Він в’є свою
Від
До дамб,
Від
До паль,
Кваплячись у даль,
Де хаос ям і хаос
Піску й рудої ржі,
Де на твердий, упертий
Нагвинчуються етажі.
Колонки електричних
В дротах прогримотіли,
І лопає тривалий трос.
Як лопаються жили.
І смерчі звуків
Оскаженіла хуга;
То крутиться мерщій
Велична центрифуга.
Обертається мерщій,
Луна на гони й
По рейках гомінких колій,
Як вагонетки, гонить.
Копають степ, свердлять
І закладають тут
Масиви стін,
І дула димарів,
І кратери споруджень.
Зубами чорними
Рубають ромби брил,
Бетон громадять в кучугури,
І пахне, як озон, їдкий металу пил,
І котяться важкі акорди сил,
Широких спин і мускулястих
З залізної клавіатури.
Залізо б’ють і гнуть прекрасну
І горбатих м’язах руки чоловіка.
Над землею гримить,
Над старою землею гримить,
Як марш нечуваних століть,
Будування висока музика.
І стогне степ,і стугонить країна,
Стальна запінена
Електростанцій громових,
І рухається день, як верств одвічний здвиг,
І другий день уже чекає черги,
Бо кожен день — як вибух і як штурм,
Шалений марш напружень і енергій,
Салют,і виклик сурм,і натиск,і алярм.1928
