Ах, розумієте — нудьга наринула
Що я не такий, як всі.
Ночі опошлені доля
У парку з серцем наодинці.
Я почував, як мати
У ночі блакитних зим.
Тоді душа моя самотньо капала
Колу про смуток я розповім?
Ах, розумієте — доля
Мене не в красний Рим.
Нудьга, нудьга на серце
Потоком смертельно злим.
Може, в житті я встигну
Лише витиск в вогкій росі.
Ах, розумієте — не вине серце тиснути,
Бо я не такий, як всі…18.
II. 1916.
Владивосток
