С.
На скелі безмовній
Внизу маневрує потяг.
Між гір зміїться колія.
Нагнулась з неба високостість.
Затока спить, зморщивши брови.
Край молу смикає шаланди.
Сонце заходить без умови
В червонім краваті, галантне.
Блиснуло світло.
Згасло враз.
Шоколадиться дим з майстерень.
В мені — безмежність синіх
Про ту, в якої очі — терен.2-15.
II. 1917.
Владивосток__________________________________С.
Гуляєв — солдат телеграфної роти, приятель автора.
