День запилення сосон
Так довго тривав цей прояснений день,день зміщення часу, запилення сосон,який був можливий отут — більш ніде,день сонця й вітрів безголосих.
І буйволи в річці, немов валуни,чорніли, бурунячи воду.
І сходив чабан на поріг кам’яний,немовби долав
І тіло моє, горілиць на піскупростерте, — пилком покривалось,і слухало спиною землю сипку,і чуло глибинність металу.
І серце, мов компасна стрілка, весь деньздригалось, торкаючись ребер,так ніби в глибинах земних, більш ніде,твій полюс — притулок для
Та свідчили очі — під небом ти був,ізвідти у паділ вдивлявся…покрилася пам’ять пилком, й ти забувпіднесення власне над
Схитнулися сосни — пилок зашугав,мов вивергнувсь з вічного жерла,вода закипіла в тісних берегах,і буйволи річку заперли.
І стукав ґирлигою в землю чабан,щоб камінь у неї запався,стелився над соснами жовтий туман —ти жовч ту ковтав і пилком
Упорівень з соснами тіло твердеросло — костяне, волокнисте.
І серце спинялось отут, — більш ніде,загускла і кров смоляниста…***
Павло Мовчан
Other author posts
По цей бік явини
Зріднився, зодностайнивсь, І поштовхи відчув земні у тілі Підносивсь дух, а тіло бгалось вниз,і прибувало світло Цвітінням стать, білінням
Птаха
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
На два голоси
— Свистілочко-сопілочко,кленова моя гілочко,з-під пучок дим — чи ти гориш,чи упилася сутінню Чому ти на губах мовчиш,і як тебе роздмухати — Ніскілечки, ніскілечки,—відспівує сопілочка,—гуду, гуду, мов бджілочка —золочена В твоїх рук...
Мудрість
О не стреми свій лет, обмеж себе собоюі визнач наперед любов свою журбою Бо над усім завжди горує день печалі,і будеш ти один різьбить свої Огромлений твій слух шукатиме мовчання,і виснажений дух вгамує поривання І, сівши на поріг, ...
