1 мин
Слушать(AI)За хмарами
І все.
І хмари.
І нічого.
По хмарах тінь від літака.
Мов і не грілася ще
В моїй руці твоя рука.
Іще ловлю той сон губами,
Спиваю вранішні вуста,
А вже навпіл нас
Безжальні лопаті гвинта.
Той вітер, що під двигунами,
Тебе ж погасить, як свічу!
А я між нами — і не нами
Листком обірваним лечу…
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Елегія
Над косою Обиточною ні хмарки Серпень в’яже біле сонце у снопи Від Бердянської затоки аж по Скошені стоять мої степи
Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені Терни колючі, мамо, наросли
Добринін
В кущі розбігаються дині, Січеться ячмінь на крупу Начальник кар’єру Свій “газик” жене по степу
Маленький париж
Прийду колись, життям шаленим зморений, В твій тихий дім між містом і селом, Де двері за бамбуковими Ще пам’ятають рук моїх тепло
