1 min read
Слушать(AI)Добринін
В кущі розбігаються дині,
Січеться ячмінь на крупу
Начальник кар’єру
Свій “газик” жене по степу.
Він міг би командувать ротами,
Вести за собою полки.
За ним динозаврами
На тлінність ідуть напрямки.
Ховайте, хабарники, скрині,
Лакузи, волайте “ура”!
А він — як праправнук
Чи просто нащадок добра.
Двох різних подоб двоголосся!
Голубка в очу — і стріла!
З такого, як в нього,
Звелась по степах ковила.
Він схопить і бога за барки,
Коли той піткнеться тепер:
Йому б хоч півтонки солярки,
Бо завтра замовкне кар’єр.
І мчить його “газик” степами,
І рвуться за ним ячмені.
Кургани гудуть черепами,
Аж брижі ідуть по стерні.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вірність
Лице було порепане В’їдався в очі піт Я хвацько правив гребкою Колгоспник в десять літ
Варіація
Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг В Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі
Освідчення
У тім саду, де вишні І місто снило віщі сни, Колись міщанство Мене притисло до стіни
Половецький ідол знахідка 1905 року
Знахідка 1905 Щоб знало межі недолуге Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали