2 min read
Слушать

Трохи про надчуттєве

Людські чуття — дозорці півзаснулі,

Пташки з чавунним пір’ям на крилі.

Відомо: люди в біополі

Кулі.

Що котяться, не ходять по землі.

Ми лиш самі для себе є дворукі,

А для астралу

Круглі, мов сонця.

Що ми це ми — немає запоруки:

Ніщо нам не відкрилось до кінця.

Отож далеких предків величаймо:

У них точніше бачення було.

Русалка?

Є!

А лісовик?

Звичайно!..

Архангел?..

В нього з полум’я крило.

Ранкове сонце справді має ліру,

Бо то — золотоликий

Хто це пізнав, той заповів нам

Та образи між храмових колон.

Пошанувавши храмові закони,

Прошу: нехай запам’ята читач,

Що плями сонячні — це стадіони,

Де велетні змагаються за м’яч.

Хоч я, між іншим, не якийсь проноза,

Але ж верну потроху на своє:

Якщо на небі не живуть без Воза,

Тоді, напевне, і Візник там є.

І пригадавши зеківську турботу,

Погомоню з Небесним Візником:

Щоб я надвечір виповз із-за дроту

Зроби мене нарешті хоч жуком.,

Мордовія

0
0
36
Give Award

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Сказ про Петьку подлеца из шоколадного яйца, часть 3.
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+