Була в мами доня,
Любка чорнобрива,
Розумная, гарна та нетерпелива.
Було, часом мама в місто виїжджає,
Там-то вже пильненько доня виглядає!
От підросла Любка, віддали в науку.
Не зле було вчитись, – одну мала муку:
Хотіла дізнатись, життя яке буде,
Як в світі широкім живуть тії
Скінчила науку, вже весілля
Справлять – аж коханця у військо забрали.
Любка дожидала, потім захворіла,
Розважила Любку ранняя могила.1885
