1 мин
Слушать(AI)Пісня про незнищенність матерії
Забрівши у хащі, закутаний у вітер,накритий небом і обмотаний піснями,лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.
Рослинних рік підноситься зелена повінь,годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.
Прокотяться, як лава, тисячні століття,де ми жили, ростимуть без наймення пальмиі вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Молодий поет
Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря,мов не ліси хвилюють, а моря,та в серце туга стукає, мов пугач Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,деру очима тінь, гляджу зорі Крізь вихор чалий кінь зарже над раном,роздзв...
Зриви й крила
Збірка Привітання І шепотом по полі рознеслося:на обрій, мов на терези ваги,хтось в огрядні, пузаті клав стогинабрякле борошном, товсте колосся І зашуміли враз:
Вербель
Ось бубон ранку — кругле сонцедо маршу будить вояків Лопочуть верблі по казармах,весна тріпочеться, мов спів,весна тріпочеться, мов птах,у клітці сірих коридорів,і день накреслює свій шляхна мапі неба Гаснуть зорі,мов очі втомлених кохан...
Дахи
Оте село у вільхах і ліщині,де на дахах червона черепиця,загорнеш, наче в плахту, в небо синєта молодість загорнеш в таємницю Калинову чи пам’ятаєш кручу,де пастухи в криниці сонце поять Напишеш повість: вечори пахучі,задума вільх, дахів...
