Забрівши у хащі, закутаний у вітер,накритий небом і обмотаний піснями,лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.
Рослинних рік підноситься зелена повінь,годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.
Прокотяться, як лава, тисячні століття,де ми жили, ростимуть без наймення пальмиі вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,задзвонять в моє серце джагани в копальні.
