Українець

Він українець — це запевне,

Бо хвалить сало й галушки,

Та ще вишиванії

Бере він на ніч сорочки.

Колись він навіть — хоч давненько

Щось написав чи переклав,

Але ж цензура — боже — люта!

І пер він більше не псував.

Колись кричав:

Народ люблю я!

За його хрест би я

І за народ в

Пролив дрібних він з ложку сліз.

Але ж народ — темнота темна

І віршів тих не зрозумів,

Мужицтво кинувши, герой

На “тепле місце” десь засів,

І хоч накази часто пише,

Щоб в шори брали мужиків,

Але ж він каже:

Люблю я так, як і любив”.

Він галушки і досі хвалить,

І

Кобзаря” бере читать,

І напідпитку

Слова вкраїнськії вживать…1892