Притишив кров.
Притишив крок.
І вищі стали гори.
Йде перший сніг,немов пророк,в якого серце хворе.
Як важко дихати йому!як свіжо доокола!
Ступає у порожню тьмунога різьблена, гола.
Йде сніг — немов під гору йде —ледь дише, хоч безплотний,і палець на уста кладе,як знак мерця холодний.
О ні, то холод родовий.
А в ньому серцю легше.
Йде перший сніг на поклик мій.
Такий, можливо, вперше.
