Чи варто?

Чи варто жити у полоні

нестримних теплих почуттів?

Можливо краще все забути

й не говорити, що хотів.

Та раз до тебе я звертаюсь,

мандруючи на самоті,

тоді скажу лише – кохаю,

та згину в темнім небутті.

Ми часто задаєм питання.

Чи все в житті, як ти хотів?

У відповідь лише зітхання,

та жаль, що я не все змінив.

Я пам’ятаю твої очі,

тепло обіймів рук твоїх.

Чому ти душу мою творчу

катуєш як ножем пиріг?

І ось мене вона забула,

розбила серце, як кришталь.

Я думав – ти моя єдина,

та помилявся - який жаль.

Скільки годин, вже й не згадати

оберігав я сни твої.

А ти закинула за грати

любовні почуття мої.

Цей вічний пошук половини,

усі ті поступки душі,

неначе ті теленовини,

завжди триватимуть вони.

А як знайдеш своє кохання,

то знай, що все життя – це гра.

Ти переміг в усіх змаганнях,

й отримав те чого не мав.

Не варто вічно перейматись,

що ти ще й досі не кохав.

Тому що все в житті відносне,

одержує лиш той хто брав.

Скоріш забудь усі причини,

чому ти, друже, не сказав

своїй симпатії три слова,

три слова – я тебе кохав.

Сліпі обличчя без натхнення

проходять вдень і уночі.

А ти не дивишся в коріння,

нічого просто так в житті

звичайним людям не дається.

Ти маєш буть на висоті.

Коли почуєш моє слово

і зробиш все, як сам хотів.

Тоді лиш будеш незалежним

Та мрії справдяться твої.

Якщо ти сильний та сміливий,

І впевнений, що виграш твій.

Так знай крім сонця є ще зливи.

Успішніший - той хто дав бій.

Кохання не шукай далеко,

де б ти не був, що б не робив.

Я знаю – це буде не легко,

але ти зробиш цей прорив.

В завершення, одне я скажу.

Слова - не просто балачки,

це те, що робить нас живими,

це те, що робить нас людьми.