Чи варто жити у полоні
нестримних теплих почуттів?
Можливо краще все забути
й не говорити, що хотів.
Та раз до тебе я звертаюсь,
мандруючи на самоті,
тоді скажу лише – кохаю,
та згину в темнім небутті.
Ми часто задаєм питання.
Чи все в житті, як ти хотів?
У відповідь лише зітхання,
та жаль, що я не все змінив.
Я пам’ятаю твої очі,
тепло обіймів рук твоїх.
Чому ти душу мою творчу
катуєш як ножем пиріг?
І ось мене вона забула,
розбила серце, як кришталь.
Я думав – ти моя єдина,
та помилявся - який жаль.
Скільки годин, вже й не згадати
оберігав я сни твої.
А ти закинула за грати
любовні почуття мої.
Цей вічний пошук половини,
усі ті поступки душі,
неначе ті теленовини,
завжди триватимуть вони.
А як знайдеш своє кохання,
то знай, що все життя – це гра.
Ти переміг в усіх змаганнях,
й отримав те чого не мав.
Не варто вічно перейматись,
що ти ще й досі не кохав.
Тому що все в житті відносне,
одержує лиш той хто брав.
Скоріш забудь усі причини,
чому ти, друже, не сказав
своїй симпатії три слова,
три слова – я тебе кохав.
Сліпі обличчя без натхнення
проходять вдень і уночі.
А ти не дивишся в коріння,
нічого просто так в житті
звичайним людям не дається.
Ти маєш буть на висоті.
Коли почуєш моє слово
і зробиш все, як сам хотів.
Тоді лиш будеш незалежним
Та мрії справдяться твої.
Якщо ти сильний та сміливий,
І впевнений, що виграш твій.
Так знай крім сонця є ще зливи.
Успішніший - той хто дав бій.
Кохання не шукай далеко,
де б ти не був, що б не робив.
Я знаю – це буде не легко,
але ти зробиш цей прорив.
В завершення, одне я скажу.
Слова - не просто балачки,
це те, що робить нас живими,
це те, що робить нас людьми.
