* *
Я руцi, що била, — не пробачу
Не для мене переможний бич !
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Нi зiтхань не маю, нi злоби.
Тiльки все у гордiсть замiнила,
Що тобою дихало й цвiло,
А її тверда й холодна
Придушила тепле джерело.
Але нaвiть за твою
Стрiл затрутих я тобi не шлю,
Бо не вмiю замiнять в отрутуВiдгорiле соняшне — “люблю”.* * *