1Блаженний муж на
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі
Серце його й
Навчається; і стане він
Як на добрім
Над водою
Древо зеленіє,
Плодом вкрите.
Так і муж
В добрі своїм спіє.
А лукавих,
І слід
Як той попіл, над
Вітер розмахає,
І не встануть з
Злії з домовини.
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть.12Чи ти мене, боже милий,
Навік забуваєш,
Одвертаєш лице своє,
Мене покидаєш?
Доки буду мучить
І серцем боліти?
Доки буде ворог
На мене
І сміятись!
Спаси мене,
Спаси мою душу,
Да не скаже хитрий
Я його подужав».
І всі злії посміються,
Як упаду в руки,
В руки вражі.
Спаси
Од лютої муки,
Спаси мене,—
І воспою
Твої блага чистим серцем,
Псалмом тихим, новим.43Боже, нашими
Чули твою славу,
І діди нам
Про давні
Тії літа; як
Твердою
Розв’язав ти наші
І покрив
Трупи ворогів.
І
Твою
Твої люде, і в покої,
В добрі одпочили,
Славя господа!..
А
Покрив єси
Срамотою свої люде,
І вороги
Розкрадають, як овець,
І жеруть!
Без
І без ціни оддав
Ворогам проклятим;
Покинув нас на сміх людям,
В наругу сусідам,
Покинув нас, яко в
Нерозумним людям.
І кивають, сміючися,
На нас головами;
І всякий день перед нами
Стид наш перед нами.
Окрадені, замучені,
В путах умираєм,
Чужим богам не молимось,
А тебе
Поможи нам, ізбави
Вражої наруги.
Поборов ти першу силу,
Побори ж і другу,
Ще лютішу!..
Встань же, боже,
Вскую будеш спати,
Од сліз наших одвертатись,
Скорби забувати!
Смирилася душа наша,
Жить тяжко в оковах!
Встань же, боже, поможи
Встать на ката знову».52Пребезумний в серці скаже,
Що бога немає,
В беззаконії мерзіє,
Не творить благая.
А бог дивиться, чи є
Взискающий бога?
Нема добро творящого,
Нема ні одного!
Коли вони, неситії,
Гріхами дознають?
Їдять люде замість хліба,
Бога не згадають,
Там бояться, лякаються,
Де страху й не буде.
Так самі себе
Лукавії люде.
Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю?
Колись бог нам верне волю,
Розіб’є неволю.
Восхвалимо тебе, боже,
Хваленієм всяким;
Возрадується
І святий Іаков.53Боже, спаси, суди
Ти по своїй волі.
Молюсь: господи, внуши
Уст моїх глаголи,
Бо на душу мою
Сильнії чужії,
Не зрять бога над собою,
Не знають, що діють.
А бог мені помагає,
Мене
І їм правдою
Вертає їх злая.
Помолюся
Серцем
І на злих моїх
Незлим моїм оком.81Між царями й
На раді
Став земних владик
Небесний
Доколі будете
І кров невинну
Людей убогих? а
Судом лукавим помагать?
Вдові убогій поможіте,
Не осудіте
І виведіть із
На волю тихих,
Од рук неситих».
Не
Познать, розбити тьму
І всує господа глаголи,
І всує трепетна земля.
Царі, раби —
Сини перед богом;
І ви вмрете, як і князь ваш,
І ваш раб убогий.
Встань же, боже, суди
І судей лукавих.
На всім світі твоя правда,
І воля, і слава.93Господь бог лихих карає
Душа моя знає.
Встань же, боже,— твою
Гордий зневажає.
Вознесися над
Високо, високо,
Закрий славою
Сліпе, горде око.
Доки, господи,
Хваляться,
Неправдою?
Твої
Во тьму і в
Закували… добро
Кров’ю потопили,
Зарізали прохожого,
Вдову
І сказали:
Не зрить господь,
Ніже теє знає».
Умудрітеся, немудрі:
Хто світ оглядає,
Той і серце ваше знає,
І розум лукавий.
Дивітеся ділам його,
Його вічній славі.
Благо тому, кого
Карає між нами;
Не допуска, поки
Ізриється яма.
Господь любить свої люде,
Любить, не оставить,
Дожидає, поки
Перед ними стане.
Хто б спас мене од
І діющих злая?
Якби не бог поміг мені,
То душа б
Во тьмі ада потонула,
Проклялась на світі.
Ти, господи,
По землі ходити.
Ти радуєш мою
І серце врачуєш;
І пребудет твоя воля,
І твій труд не всує.
Вловлять душу праведничу,
Кров добру осудять.
Мені господь пристанище,
Заступником
І воздасть їм за діла
Кроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх
Стане їм в неславу.132Чи є що краще, лучче в світі,
Як укупі жити,
З братом добрим добро
Познать, не
Яко миро
З голови
На бороду
Спадає
І на шитії
Ризи дорогії;
Або роси
На святії
Високії
Спадають і
Добро тварям земнородним,
І землі, і
Отак братів благих
Господь не забуде,
Воцариться в дому тихих,
В сем’ї тій великій,
І пошле їм добру
Од віка до віка.136На ріках круг Вавілона,
Під вербами, в полі,
Сиділи ми і
В далекій неволі;
І на вербах
Органи глухії,
І нам стали
Едомляне
Розкажіть нам пісню вашу,
Може, й ми заплачем.
Або нашу заспівайте,
Невольники наші».
Якої ж ми заспіваєм?
На чужому
Не співають
В далекій неволі.
І коли тебе забуду,
Ієрусалиме,
Забвен буду, покинутий,
Рабом на чужині.
І язик мій оніміє,
Висохне лукавий,
Як забуде
Тебе, наша славо!
І господь наш вас пом’яне,
Едомськії діти,
Як кричали ви:
Руйнуйте,
Руйнуйте,
Єрусалим!..»
Дщере окаянна!
Блаженний той, хто
За твої кайдани!
Блажен, блажен!
Тебе, злая,
В радості
І розіб’є дітей
О холодний камінь!149Псалом новий
І новую
Воспоєм честнйм собором,
Серцем нелукавим;
Во псалтирі і
Воспоєм благая,
Яко бог кара неправих,
Правим помагає.
Преподобнії во
І на тихих
Радуються, славословлять,
Хвалять ім’я боже;
І мечі в руках їх добрі,
Гострі обоюду,
На отмщеніє
І в науку людям.
Окують царей
В залізнії пута,
І їх, славних,
Ручними скрутять,
І осудять
Судом своїм правим,
І вовіки стане слава,
Преподобним слава.19 декабря 1845,
Вьюниіца
