1 мин
Слушать(AI)Три строфи з записника
Мов птах, співає телефонна трубка,мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,що вибереш: зненавість чи скорботу?
О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,мов скнара, заздрий на своє багатство.
Вже вмієш зорі на слова міняти,вже висловиш вогонь душі страдальний —наприкінці на досвід став багатий:життя трудне мистецтво ненавчальне.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дахи
Оте село у вільхах і ліщині,де на дахах червона черепиця,загорнеш, наче в плахту, в небо синєта молодість загорнеш в таємницю Калинову чи пам’ятаєш кручу,де пастухи в криниці сонце поять Напишеш повість: вечори пахучі,задума вільх, дахів...
Колискова
Вузли доріг затиснуті на горлах сіл Знов сняться сни минулі Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру Скриплять колиски:
Пісня про вічну молодість
Запрягти до саней чотири чалі коніі в чвал, і в чвал Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,аж луна відіб’єтьсявід скал, від скал Тріснути батогом на вітер буйнийі вдаль, і вдаль Наші очі далеччю гартуймо,а серце куймона сталь, н...
Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось, нещасливі душі На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,і сонце тут холодне, мов загасл...
