Недалеко від
Я одержав твого листа.
Спалахнули усі
І немає уже моста.
У минуле, у наше, в раннє,
Де були тільки ти і я.
Чую — інше якесь
Вже шепоче твоє
Вийшла заміж.
Втомилась чекати.
Скільки можна!
Літа і літа!..
Ти солдат, тобі, може, вмирати,
А я, знаєш, іще молода.
Сині тіні бредуть із Дунаю,
Я виходжу назустріч їм.
Надвечір’я чуже обіймаю,
Надвечір’я зову своїм.1945,
Прага
