http://www.stihi.ru/2014/07/28/7335
смех - лекарство.перед применением посоветуйтесь с поэтом,..)
Владимир Лиховидов,
Мужской разговор
Украинская байка, в которой в юмористической форме отражена сама жизнь - она изложена на русском языке с сохранением украинского произношения. Поэтому не обращайте внимания на правописание, главное – это суть.
И всым я довольный, и всэ в мэнэ е,
Одным не довольный, що ВИН нэ встае.
И жинка сварыться и лае мэнэ,
И всэ из-за того, що ВИН нэ встае.
Нэ так дав корови, не так дав свыни,
И враз як заидэ мэне по спыни.
Прыйшов я поисты, обид нэ дае,
И всэ из-за того, що ВИН нэ встае.
А ще тэя тэща, як сука гарчыть,
Вид когось почула, що ВИН не торчыть.
Сусидив всих лае, онукив бие,
И всэ из-за того, що ВИН нэ встае.
А як було гарно, колы ВИН стояв,
Скажу я вам хлопци я горя не знав.
Бувало напьюся, вона побурчыть,
Як тилькы ВИН встанэ, вона зомовчыть.
Вставала ранэнько, мэнэ накривала,
Варэныкив зварыть, стакан налывала.
Встаю на роботу – ты б ще полэжав,
Пройшло тэ времья, що ВИН выручав.
Казав мэни кум, е наука така,
Що можэ з людыны зробыты быка.
А нащо мэни ця бычача наука,
Колы нема ЙОГО, одна тильки мука.
И вот я вам скажу, якои холэры литають ракэты на Марс, на Вэнэру,
И нащо блукае той луноход, яки воны людям приносять доход.
А краще б зибраты вси гроши до купи, и дэсь закупыты такои науки,
Щоб горя на свити не знав чоловик, и щоб його ТОЙ проторчав цилый Вик.
Случайно прочитала в интернете, улыбнулась, и, хотя, украинский язык не учила, поэтому тоже, просьба не обращать внимания на правописание, но це і навіяло. А нема чого тим москалям на своем языке балакать. Нехай вси нашу мову вчать, а то скоро вона зовсим пропадэ.
І що мені робити.
Який я багатий, і все у мене є,
I все добре, тільки він не встає.
Таке мені горе, хоч з хаты тікай,
А жинке такє - що ей тільки давай.
Встає с позоранку на мене кричить
Курей їй не треба, на сучку бурчить,
Не любе онуків, кота вона б'є
І все із-за того, що він не встає.
Не раз згадую як він ще вставав
З ним гомон у хаті частэнько бував.
Сміялась дружина, сміявся і я,
І думав - щастливая доля моя:
У ліжки лежу вона всє подає -
І курочку зварить, і самогону наллє,
Тепер же гадюка тільки в морду плює,
І всє із-за того, що він не встає.
Не раз згадую як раніше було:
Я палицю кидаю як згадаю бувало,
Радая жинка була і я не нудьгував,
Але минув той час, як він виручав.
І що мені робити, і як мені жити -
З собою покінчити чи жинку вбити.
З іншими гуляє, а мене тільки б'є,
І всє із-за того, що він не встає.
І ось я надумав не дружину вбити
А найкраще мені його відрубити.
Щоб більше не мучився я,
Що мені доля гірка така.
© Copyright: Деревянко, 2014
