1 мин
Слушать(AI)Дно пейзажу
Корови й дині.
Білий янголна лопуха зеленій плахті.
Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій?
Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії.
І як зродився без причини,так без причини щезне знагла.
Природи лоно мрячне й синє,і сонця кіш,і кіш землі,що в ньомукорови, квіття, дині й янгол.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Країна благовіщення
Завія Елені, пожеже Елені,і квіття курява, і солов’їні схлипи Столи весільні — ох — столи не встелені,і бджіл тьма-темрява, і молитовні липи
Схід сонця
Страшне вино ночей доспілихпо вінця в черепі хлюпоче Буджуся сонний, неспокійний,і місяць чавить мої очі Та раптом чую: вище, тонше,стрункіше дзвонить ясна синь Драконе місяцю, загинь
До холодних зір
Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі лунатичні,бо твоє серце — чорне пекло,середньовічне і містичне Тремти в цей веч...
Елегія про перстень молодості
Розсунулись, мов карти стіни,угору стеля поплила,і вікна згасли в синій тіні,найближчі речі вкрила мла Так ява стала сном Уже не стеля, лиш глибінь,уже не стіни — далечіньі, наче іскри в тиші сплячій,далекі, недосяжні в мряці,дзвінкі, мі...
