Чи то було мені, чи снилося мені
Синіли груші, груші чи смереки,
Як чорнобривий шлях у срібному
Проліг мені із коником сивеньким.
Я вийшов і пішов.
Я йшов один, як перст,
І коник мій зі мною сивів поруч.
Був день праворуч, ніч була ліворуч,
І чорнобривий шлях лежав між ними з верст.
Стояла дивовижна світлотінь!
На всі часи всевічна, невіджита,
Вона була прекрасна, як теплінь,
Вона була як чоловік і жінка!
В ній все було від щастя.
І весна
Від голубого прожилку до крони.
І зрозумів я — лиш вона одна,
Та чорнобривий шлях, та сивий коник!
І я сказав: пробудьте мені
В моїм труді, в душі моїй і долі,
Аж доки цвинтаря непоминучий
Не склепить мої очі захололі.1971
