1 min read
Слушать(AI)“По сліду каменем котила”
По сліду каменем котила,
піском кропила, де ступну,
моя насущнице, немила,
у гніві я не обернусь…
Долоні багнуть відлетіти,
обернена душа назад,
де замикають сині квіти
прояснений осінній сад…
Де слідьма яблуко котюче
вминає дощовий пісок —
незрима ниточка сполучень
так хутко зменшує клубок,
що я спинився, кам’янію,
в кристалах згаслих зав’яжу,
як іскру, маківку надії,
що я в тобі убережусь…
Покотять сиротливо руки
стоокий жорен по піску,
нав’ється ниточка розлуки
іржавим дротом на клубку.
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сліди на піску Цикл
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
Пам’яті композитора Якуба Мунка
А О І», Й
“Трава вереснева прощально-зелена”
Трава вереснева прощально зелена,і коник, немов з потойбіччя, сюрчить,і дзеркало ставу черленим-черленеза листям кленовим летить і летить І вітру гребінка, широка, щербата,вичісує з лісу пташок-недорік,і, ніби кристалик, маліюча хатасховалась...
Дзеркала
На обрії хмари, мов сходи в безкрає,і очі по них піднялись у зеніт,кого все шукаю, кого видивляю І поглядом гострим розколюю лід…— Ой, тату, — уголос боюся покликать,злипаються губи, та й голос Мандрівка далека, і відстань велика,вві сні...
